Оксана Сироїд - Гібридний патріотизм

"Гібридна війна" виявилася надто зручною для всіх, крім українських людей. Росії вона дала простір для маневру та сумнозвісне "їхтамнєт". Міжнародна спільнота отримала індульгенцію за невиконання своїх зобов'язань захищати територіальну цілісність України — бо ж якщо "їхтамнєт", то начебто й робити там нічого.
Зручною гібридна війна виявилася і для української влади — як стабільне джерело доходу та виправдання у відповідь на невдоволення людей — "не розкачуйте човна, а то путін нападе". Щоб скористатися гібридною війною, слід було створити безліч гібридних понять, конструкцій та статусів — кінцева мета яких, знову ж таки, або отримання прибутку, або маніпулювання протестними настроями людей, яким "жити по-новому" стало складніше, ніж по-старому.
Гібрид започаткувала антитерористична операція, в яку перетворилася оборона України за останні три роки. Причому сумнівна гібридність АТО полягає в тому, що АТО дає підстави застосовувати збройні сили, але не дає підстав армії воювати. Для боротьби з терористами армія може перекривати дороги, ставити блокпости, контролювати переміщення людей тощо, але жодна антитерористична операція не передбачає ведення бойових дії. Режим антитерористичної операції — специфічний режим в умовах мирного часу. Тож до кожного, хто захищав нас від початку АТО, колись можуть прийти й запитати: "Хлопче, а що ти робив зі зброєю в руках на Донеччині та Луганщині у МИРНИЙ час?"
Далі гібрид зростав завдяки мінським домовленостям, які невідомо чому замінили собою міжнародні договори і стали "безальтернативними".