Expand Cut Tags

No cut tags
Приймаючи від [personal profile] homo_feriens естафету поетичного флеш-мобу, -
http://homo-feriens.dreamwidth.org/596858.html

- вірш Олени Теліги:

Чужа весна.

Десь, цілком недалеко, засліплює світло,
Десь ридають трамваї і мучаться авта,
Але тут, в синіх сутінках, тиша заквітла,
А за сонними вікнами блимає нафта.

Я піду, як звичайно, порожнім провулком,
Бо мене обійматиме вітер весняний,
Мої кроки і серце застукають гулко,
І тебе я зустріну, як завжди, незнаний.

Ти для мене чужий, не з єдиного краю,
А тому не затерти поплутані межі,
Тільки подмухів теплих розбещена зграя
Все б хотіла спалить у весняній пожежі!

А потім, серед ночі, в маленькій кімнаті,
Може, мріяти будеш про радісну близькість,
Тільки я мушу твердо й безжалісно знати,
Що не зродиться полум’я з вогненних блисків.

_________

P.S. Хто схоче долучитись до поетичного флешмобу, - напишіть в коментах.


СЕРГІЙ ЖАДАН:
Про Василя Стуса було сказано й говориться так багато, що додати щось посутнє про нього справді складно. Навряд чи я зможу додати щось принципово нове чи оригінальне.

Проте важливість біографії цього поета, важливість його присутності в нашому просторі є настільки очевидною та затребуваною, що навіть повторення всім відомих речей, пов’язаних із ім’ям та письмом Стуса, видається все ж необхідною.

Ця важливість та актуальність великою мірою Read more... ) на ціле українське суспільство.

Дякувати богу нас, для молитов, для сподівання, нині далеко не жменька. Це міняє механізми комунікування, міняє принципи взаємодії та взаємозалежності. Проте це не відміняє головного – нашого ставлення до речей базових, та принципових: свободи й відповідальності.

І ще одна річ, яку оминути сьогодні було б неправильно й нелогічно.

Річ ця стосується Донбасу. Вірніше, Донбасу й Стуса.

Річ ця така ж очевидна, як і недоговорена. Парадоксально недоговорена. Здавалося б, усі пам’ятають про боротьбу, яка ще кілька років тому, до війни, велась за надання Донецькому університету імені Стуса, здавалося б, усі знають увесь той золотий перелік імен української класики, яка біографічно (себто, на рівні доль) пов’язана з українським Сходом. І тим не менше, попри цю очевидність, і нині доводиться нагадувати декому, що Донбас – це Україна, невід’ємна її частина, важлива її складова, що Донбас передусім і перш за все – це Стус і Дзюба, Світличний і Тихий, Голобородько і Талалай, сотні й сотні українських неповторних голосів. І відмовляючи їм в їхньому праві на свою малу батьківщину, на причетність цієї їхньої малої батьківщини до загального українського контексту, ми обмежуємо в свободі не лише їх.

Ми обмежуємо і себе також.

Добровільно і власноруч.

Ми позбавляємо себе самих права вважати своїм власним Стусівський "антрацит видінь і кремінь крику". І чого ми будемо варті без цього втраченого нами й зрадженого нами антрациту й кременю, чого ми будемо варті без цих видінь і цього крику – питання, на які у нас навряд чи знайдеться відповідь. Тому що найважче пояснити собі самому й усім довкола саме добровільну відмову від свободи. Тобто, від відповідальності.

Сергій Жадан, поет, письменник

(Повний текст промови на врученні Премії імені Василя Стуса, текст наданий автором).
Верно, все старые пророчества предсказывали полную катастрофу; одно пресказывало, что петух потеряет все свои перья, но обретет новые, красивее прежних. Французы от природы не любят чересчур легкую жизнь, они - они как феникс, возрождаются из пепла. Они твердо верят, что тот, кто побеждает - проигрывает.
Тем времнем поменялось правительство, но это никого не взволновало.
................
................
И потому, естественно, правительство сменилось, но жизнь французов продолжалась в прежнем русле.
Все были счастливы, потому что мужчины живы и многие уже вернулись домой. Трудности были главным образом личные - наличие бензина и сливочного масла.
Эти две мороки больше всего беспокоили людей.
................
..............
................
Все задышали полной грудью у всех были хлеб, масло, вино, овощи, и люди забыли о бедах. И занялись уборкой урожая.
...........
Единственной заботой, и очень серьезной, остается бензин. Конечно, во Франции его нет, пытаются заменить углем, для грузовиков сгодится, но не для легковых автомобилией. Да и как появиться бензину, если англичане продолжают подрывать танкеры и не дают им прохода?
Единственный выход ныне - не использовать бензин и собрать то, что имеется. Вроде разумно, только вот все предприятия прекратили работу, поэтому время от времени выделяется день, когда разрешается совершать поездку. Купить бензин нельзя, но ехать можно....
.............
............
.............


В общем, все деловито ко всему приспосабливаются, и, должна сказать, французы вполне довольны, комбинируя, замышляя и добиваясь успеха, но превыше всего экономя...........
Я спрашиваю молодых людей, каково им, и они отвечают, что очень довольны. Говорят, что ощущают, будто у них есть будущее, что устали от своих слабостей и пороков, что окажись победа чересчур легкой, слабостей было бы больше, а сейчас - о, сейчас есть чем заняться, надо восстановить Францию, появилось будущее; нужно больше электричества, Франция должна стать самодостаточной, и они верят, что так и произойдёт, считают, что французы чересчур разнюнились, а это неправильно. Как бы там ни было, они с надеждой смотрят в будущее, и кроме того, не стремятся к демократии, как прежде; придется устроить всё по другому. Короче, они живы и любят жизнь.
Пожилые люди, оправившись от шока, тоже довольны, никто, похоже, не горюет, как выразилась Мадлен Роп, добравшись из Белле из самого Бордо. И не подумаешь, что страна побеждена, совсем нет; люди как будто очнулись.
Ну да, они немного расстраиваются из-за предсказаний, все предсказывают, что петух потеряет перья, но он оправиться и закукарекает громче прежнего; все утверждают, что после худшего всегда следует лучшее, и есть ведь святая Одилия, которая предсказала, что после кровопролития в июне, четыре месяца спустя Франция заблистает сильнее прежнего. А почему бы и нет?

(с) Гертруда Стайн "Войны, которые я выидела".

Profile

nazavzhdy

July 2019

S M T W T F S
 123456
7 8910111213
14151617181920
21222324252627
28293031   

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Page generated Apr. 23rd, 2025 02:49 pm
Powered by Dreamwidth Studios