Створення та діяльність Української Головної Визвольної Ради, 1943–1954 рр. (cкани документів УГВР).

[nazavzhdy]

11-15 липня 1944 р. у Лісничівці поблизу с. Сприня Самбірського повіту на Львівщині під охороною кількох сотень повстанців відбувся Перший Великий Збір УГВР, який уконституював створення нового представницького органу українського визвольного руху. В умовах війни (13 липня 1944 р. розпочалася Львівсько-Сандомирська операція Червоної армії) не всі зазначені особи змогли прибути. Із 30 запрошених приїхав 21 депутат. Попри те, що більшість учасників Збору були членами ОУН, до його складу увійшли також представники інших політичних та релігійних сил – соціалісти, націонал-демократи, гетьманці, діячі Церкви. Переважання бандерівців у складі українського підпільного уряду та парламенту свідчило про реальну розстановку сил в українському визвольному русі. Представники ОУН мали повне право займати домінуючу позицію в УГВР, враховуючи збройну боротьбу, яку вела УПА проти окупантів.
У перші дні Збору було обрано його керівництво, зачитано основні доповіді та обговорено програмні документи («Платформа», «Універсал» та «Устрій» УГВР), які були відтак затверджені. Згідно з «Тимчасовим устроєм» УГВР була визначена «верховним органом українського народу в його революційно-визвольній боротьбі за УССД», що координував діяльність політичних центрів, керував визвольною боротьбою і визначав напрямки української державної політики, а також репрезентував український народ та його державницькі змагання на зовнішньополітичній арені. До керівного складу УГВР увійшло 25 осіб. Структурно до організації належали: Великий Збір УГВР (протопарламент), Президія УГВР на чолі з Президентом, Генеральний секретаріат (протоуряд), Генеральний Суд, Контрольна Колегія. Структура керівного органу базувалася на демократичних засадах і принципах, таких як: поділ влади на законодавчу, виконавчу та судову, плюралізм та взаємоконтроль, виборність основних органів державної влади.
Великий Збір був оголошений найвищим законодавчим органом влади на час збройної визвольної боротьби. Він мав права: а) ухвалювати основні закони; б) розглядати та вирішувати основні політичні питання, затверджувати лінію визвольної політики, розробляти програму й тактику боротьби; в) приймати звіти про діяльність всіх органів УГВР; г) визначити напрямки діяльності всіх органів УГВР; ґ) обирати Президента, Президію, Голову Генерального секретаріату, Генерального суддю і Генерального контрольного; д) приймати присягу Президента; е) кооптувати нових членів і затверджувати кооптованих Президією; є) виключати членів. Між сесіями Великих Зборів найвища законодавча влада належала Президії на чолі з Президентом УГВР, який проводив конференції Президії. Президент очолював УГВР і репрезентував її, затверджував генеральних секретарів за поданням голови уряду, скликав Великий Збір і відповідав перед останнім тощо.
Виконавчу владу в УГВР репрезентував Генеральний секретаріат на чолі з головою, підпис якого разом з підписом Президента надавав чинності всім державно-правовим актам. Судова влада нележала Генеральному суду, а контрольні функції виконувала Контрольна колегія.