Expand Cut Tags

No cut tags
Із першої половини 80-х, коли Анатоль Камінський очолив Українську редакцію, Радіо Свобода дедалі сміливіше заявляло про національне питання в СРСР, виходило на контакт із дисидентами, передавало самвидав. (Відео за вересень 2013 року)
Відео:
https://www.radiosvoboda.org/a/25407700.html


Анатоль Григорович Камінський (нар. 17 травня 1925, с. Кошляки, нині Підволочиський район) — український політичний і громадський діяч, публіцист, правник. Голова Проводу ОУНЗ з червня 1991. Лауреат Міжнародної премії ім. П. Орлика (1994).

Протягом 1954—1958 займав посаду Голови Екзекутиви Закордонних Частин ОУН — ОУН за кордоном (ОУНз). У 1973—1981 член Президії Середовища Української Головної Визвольної Ради (УГВР) та заступник Голови Середовиша УГВР у 1981—1995.
Голова ОУНз від червня 1991 року і Голова Політичної Ради Середовища УГВР від квітня 1995 року по даний час.

Народився 17 травня 1925 у селі Кошляки Збаразького повіту (тепер Підволочиський район Тернопільської області, Україна).
У 1943 році закінчив гімназію у Львові. Вивчав право в Українському Вільному Університеті в Мюнхені до 1953-го.
Протягом 1956-1959 навчався у Лондонській Школі економічних і політичних наук (Англія) за спеціалізацією — «теорія і практика дипломатії».
З 1960 по 1980 працював на різних посадах у видавничому об'єднанні «Пролог» в Нью-Йорку, «, був його секретарем, заступником голови (1973—1980).
Протягом 1983—1989 був керівником Української служби Радіо "Свобода" в Мюнхені.
Друкувався в журналах „Сучасність“, „Український самостійник“, щоденнику „Свобода“. З 1989 р. викладає міжнародні відносини і міжнародне публічне право в УВУ. Читав лекції в Інституті міжнародних відносин у Києві, Львівському державному університеті ім. І. Франка.
Автор книг „На новому етапі“ (1965), „За сучасну концепцію української революції“ (1970), „Динаміка визвольної боротьби“ (1973), „Між двома революціями“ (1974), „Край, еміграція і міжнародні закуліси“ (1982), „На перехідному етапі“ (1990), підручника „Основи міжнародних відносин“ (2001) та ін.
Наталія Кирилівна Осьмак розповідає про життя свого батька Осьмака Кирила Івановича. Кирило Осьмак - діяч Української Центральної Ради, діяч ОУН, Президент Української Головної Визвольної Ради.

https://youtu.be/BtrjcqWWnAk?t=19m26s

Ірина Халупа:

Українська безвольна ідея запалила багатьох молодих людей. Любов до Батьківщини, обурення несправедливістю та злочинами, що їх чинили окупанти, не дозволяли їм спокійно жити далі і спокійно дивитися вбік.
Такою була Ірина Козак-Савицька, її підпільний псевдонівм – Бистра. 13-літньою дівчинкою Ірина пішла в ряди юнацтва організації українських націоналістів, була організатором та коменданткою жіночої школи кадрів та комендантства ОУН на західних землях.
В роки війни Бистра була заступником провідницею підпільного українського Червоного хреста та жіночої сітки ОУН.
45-го року головний військовий штаб української повстанської армії нагородив Ірину Козак бронзовим хрестом за заслуги в націолнаольно0-визвольній боротьбі українського народу.
43-го року вона познайомилася зі своїм командиром Романом Шухевичем, хоч тоді вона не знала, хто це був. Я зв’язалася з Іриною Козак по телефону.
Ви вважаєте, пані Ірино, що Шухевич був однією з найбільших людей визвольного руху. Чому Ви так вважаєте? В чому полягала його велич? Де для Вас, як людини, що близько з ним співпрацювала, починається чи закінчується історична постать і герой, па де починається справжня людина?

Ірина Козак-Савицька:

По-перше, Роман Шухевич для мене є найбільш маркантна постать української визвольної боротьби в часи Другої Світової війни та після неї.
Чому він є таким? Він учасник визвольної боротьби, 25 років боровся безпосередньо на українській землі з усіма 4 окупантами України, тобто з поляками, мадярами, німцями та більшовиками.
Він був той, який був вирішальним у всіх змінах програмових та програмових позиціях ОУН в реорганізації організації. Після ІІІ великого збору він в своїх руках мав всю найвищу владу визвольного руху.
Не забувайте, що в 43 році на ІІІ великому зборі його вибрали головою бюро проводу ОУН, вибрали його головним командиром УПА, а в 44 році його вибрали генеральним секретарем, тобто всі найвищі пости були сконцентровані в його руках.
Ви питали про те, де закінчується геройство, де починається людина? Для мене Шухевич був людиною, він ненавидів слово герой. Якщо хтось називав його героєм, зокрема це були ті, хто не дуже близько з ним співпрацювали і хотіли йому зробити приємне, називали його героєм, то він на це дуже гостро реагував.


Ірина Халупа:

А чомуRead more... )

Profile

nazavzhdy

June 2017

S M T W T F S
     123
4 56 78910
1112 13 14151617
18192021222324
252627282930 

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Page generated Jun. 23rd, 2017 07:01 am
Powered by Dreamwidth Studios