Expand Cut Tags

No cut tags
Держава має привести свої фінанси в порядок, навчитися робити це так, як роблять прості українці. Українська сім’я живе в рамках того, що вона заробляє, не дозволяючи собі жити в борг. Жодне покоління українських політиків не хоче керуватися цим простим, здоровим принципом.
Ми живемо в борг. Торік державний бюджет витратив на 200 мільярдів більше, ніж було зароблено. Нестачу покрили боргом. Тривале життя в борг привело вже до того, що зараз наша країна має борг майже два трильйони гривень. А до кінця року, згідно з бюджетом, який уряд подав на затвердження, його збираються збільшити ще на 400 мільярдів гривень. Для мене це досить тривожні цифри: за рік — сотні мільярдів гривень приросту боргу! Фундаментальна проблема бюджету — невідповідність доходів видаткам, проблема, яку не хочуть бачити в повному масштабі та адекватно вирішувати.
Як повернути той капітал, який працює по всьому світу в офшорах? Це не дорога усипана цукром, але це велика робота для політиків. Зробивши легалізацію капіталу, ми повинні прийти до амністії, до амністії перш за все фіскальної. І це не популярні кроки. І ті хто збираються на вибори це не підтримують. Але ті хто хочуть бачити Україну ефективною – вони підтримають.

І після легалізації та амністії капіталу настане гарний час, як сповідь перед причастям. Бо сповідь для людини – це нульова декларація.

І не важливо ти службовець чи ні. Бо всі країни від Болгарії до Балтії керувалися триєдиним принципом: легалізація, амністія і нульова декларація. Це передбачає: людина фіксує не те, що вдома лежить, а те що вона принесла, поклала на рахунок і зафіксувала. І з цього моменту людина починає нові відносини зі своєю державою. І ці декларації – не підстава для прокуратури бігати за людиною.

Завдання держави зробити перший крок на зустріч. Не як прокуратуру пустити по сліду людини, а як з Різдва Хрестового почати нові відносини.

Нульова декларація, легалізація та амністія – це твоя сповідь перед державою за всі роки, і свідчення того, що з цього моменту всі ми разом, кожен українець починає нові відносини з державою. Хто залишиться працювати, хто буде ефективним при нових умовах – відповідь дасть сам ринок.
Але ваша природа має бути легальною. Кримінальну складову ми маємо віднести до особливого порядку застосування.

Уряд повинен це почути!

https://www.facebook.com/president.ukraine/posts/1692909580720859
Юрій Єхануров:
Про 08.08.08. Вже 7 років від початку російсько-грузинської війни. Сьогодні на цю тему багато написано.
В ті дні ми боролися з повінню на Прикарпатті. Ставили мости, відновлювали дороги, доставляли продовольство у відрізані водою села, день і ніч працювали військові медики, щоб не допустити епідемії.
Одночасно в Криму йшли планові навчання наших військ. Ми швидко відреагували на кавказькі події. За пропозицією Генерального штабу ЗСУ в Східний Крим додатково було передислоковано значні військові підрозділи з Миколаєва (2 доби) та Дніпропетровщини (4 доби). Все це широко висвітлювалось в ЗМІ. Ми продемонстрували вміння та готовність ЗСУ до блискавичної реакції в особливих умовах.
А потім депутати ВР - противники курсу Президента на підтримку Грузії - з усіма нами "розібрались".
Український кум Путіна та екс-очільник АП Віктор Медведчук сьогодні не працює в органах влади. І офіційно не має жодного бізнесу. Та за кіпрськими офшорами і тісними зв'язками з народними депутатами можна побачити, як зростає вплив Медведчука в політиці, силових структурах і бізнесі.





Столичний офіс Віктора Медведчука, українського кума російського президента і лідера громадського руху «Український вибір – право народу» розташований за адресою Велика Васильківська, 23-Б. Відвідувачі цього офісу дають комплексне уявлення про сфери впливу Віктора Медведчука.
ЧИТАТИ ДАЛІ...
"Гібридна війна" виявилася надто зручною для всіх, крім українських людей. Росії вона дала простір для маневру та сумнозвісне "їхтамнєт". Міжнародна спільнота отримала індульгенцію за невиконання своїх зобов'язань захищати територіальну цілісність України — бо ж якщо "їхтамнєт", то начебто й робити там нічого.
Зручною гібридна війна виявилася і для української влади — як стабільне джерело доходу та виправдання у відповідь на невдоволення людей — "не розкачуйте човна, а то путін нападе". Щоб скористатися гібридною війною, слід було створити безліч гібридних понять, конструкцій та статусів — кінцева мета яких, знову ж таки, або отримання прибутку, або маніпулювання протестними настроями людей, яким "жити по-новому" стало складніше, ніж по-старому.
Гібрид започаткувала антитерористична операція, в яку перетворилася оборона України за останні три роки. Причому сумнівна гібридність АТО полягає в тому, що АТО дає підстави застосовувати збройні сили, але не дає підстав армії воювати. Для боротьби з терористами армія може перекривати дороги, ставити блокпости, контролювати переміщення людей тощо, але жодна антитерористична операція не передбачає ведення бойових дії. Режим антитерористичної операції — специфічний режим в умовах мирного часу. Тож до кожного, хто захищав нас від початку АТО, колись можуть прийти й запитати: "Хлопче, а що ти робив зі зброєю в руках на Донеччині та Луганщині у МИРНИЙ час?"
Далі гібрид зростав завдяки мінським домовленостям, які невідомо чому замінили собою міжнародні договори і стали "безальтернативними".
У ТЕНЕТАХ МІФІВ БЕЗОПЛАТНОСТІ
Уже чверть століття ми живемо в якісно іншій системі координат. Час немалий. Та багато міфів старої системи ніяк не покинуть нас. Вони і далі насаджуються абсолютною більшістю українських політиків, а тому Read more... ) мушу зазначити ще два моменти. Перший: даний матеріал не має відношення до медичної реформи, яку пробують зараз почати в Україні. Бо нею не передбачається фундаментального демонтажу системи та відмови від бюджетного фінансування. Такий демонтаж потребує передусім «промивки» наших мізків. І в першу чергу в тих, кого ми уповноважуємо приймати рішення. А тому це швидше реакція на сплеск активності щодо захисту видатного досягнення комунізму – «безоплатної» медицини.
Другий момент. Очевидно, є необхідність пояснити, як і хто платить податки, наповнює наш спільний український казан. Бо це допоможе краще зрозуміти феномен «безоплатної платності». Про це скажу окремо.
https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=492712634404192&id=100009963799434

НАВІТЬ СИР У МИШОЛОВЦІ НЕ БУВАЄ БЕЗПЛАТНИМ
або: хто сплачує податки?
У продовження розмови щодо феномену «безоплатної платності» послуг держави варто уяснити природу податків. У повсякденному вжитку (і, на жаль, у багатьох підручниках) побутує їх поверхове розуміння.
Податки є нічим іншим як платою за послуги, які ми хочемо отримати з боку держави (освіта, медицина, безпека, оборона, суди і т.п.). І сплачуються всі вони з нашої з вами кишені. Бо треба розрізняти канал сплати податків і їх джерело.
Стосовно прибуткового податку не виникає особливих питань. Але спробуйте запитати будь-кого, скільки він заплатив сьогодні податків. У кращому випадку побачите затримку з відповіддю. А насправді ми щодня (або майже щодня) сплачуємо податки. 30% зведеного бюджету дає такий податок як ПДВ. Це спеціальна надбавка до ціни, яку кожен з нас сплачує, купуючи той чи інший товар. Її «вішають» на всі товари. Можна було б вчинити інакше. Скажімо, пляшка води коштує 10 грн. Сходіть у банк, сплатіть 2 грн. податку (20%), прийдете в магазин і отримаєте за 10 грн. воду. Незручно. Тому і за воду, і надбавку ми платимо (як і в інших країнах) в одному місці. Магазин у даному випадку виконує функції податкового агента, перераховуючи взяті з нас перед цим кошти у вигляді цінової надбавки, що не має відношення до самого проданого товару.
Акциз – це така сама надбавка до ціни, тільки додається вона до ціни не всіх товарів. Взяли з вашої кишені цю надбавку на заправці пальним і перерахували до бюджету, залишивши собі ціну пального.
В обох випадках джерелом виплати є кишеня громадян, хоча канал оплати – через підприємства. До речі, і прибутковий податок з громадян платимо не ми, а у більшості випадків роботодавець. Але в цьому випадку ніхто з нас ні хвилини не сумнівається в тому, що платимо ми.
Трохи складніше з податком на прибуток та ЄСВ, які теж у кінцевому рахунку взяті з нашої кишені.
Тільки чотири зі сплачених податків (ПДВ, акциз, на доходи громадян, на прибуток) дали ¾ усіх доходів зведеного бюджету (14 тис. у середньому з людини).
А тепер ще раз до «каші» в наших мізках, що провокує живучість міфів безоплатності. Коли ми сплачуємо податки, ми не знаємо, на які конкретні цілі вони підуть. Якщо 10 чоловік увіллють по літрі води у відро, а потім перехожий вип’є склянку води з цього відра, ніхто не знатиме, чию воду він випив. Але всі розуміють, що «воду» дало не відро (держава через бюджет), а люди, які туди «воду» налили (сплатили податки).
Вкотре хочу наголосити. Нічого не буває безплатним. Навіть сир у мишоловці є платним. Щоправда, для любителів сиру у мишоловці ця плата є останньою і найвищою.
https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=493761110966011&id=100009963799434
Віктор Пинзеник:
У лабіринтах подій тижня малопоміченим залишилося рішення Уряду реструктурувати свої борги. Йдеться про кругленьку суму – 222 мільярди, а разом з відсотками за ними, які конвертують у борг, - 229 млрд. Сплату цього боргу переносять на період 2025-2047 рр.
Важко віднести це рішення до таких, що радують. Подібні сигнали не втішають інвесторів. Та головне навіть не в цьому.
Зазвичай реструктуризацію роблять для зменшення видатків і боргового тиску на країну. Але це не про нас. Бо в нас це роблять, щоб видатки збільшити. І це при тому, що існуючу велику нестачу коштів бюджету фінансують за рахунок стрімкого зростання боргу. Він у нас уже вимірюється трильйонами. А за цей рік очікується приріст ще на 366 млрд.
Унікальна для розуміння логіка реструктуризації, чи як її називають малозрозумілим словом – репрофайлінг.


За результатами зустрічі голови Правління Transparency International Хосе Уґаса з Генеральним прокурором України, директором Національного антикорупційного бюро та громадськістю на міжнародному воркшопі з повернення активів, очільник антикорупційної мережі під час прес-конференції та виступів у ЗМІ повідомив про те, що на сьогодні проти В. Януковича немає жодної справи у суді за обвинуваченнями саме у корупційних злочинах. У відповідь на це, прес-служба Генпрокуратури в офіційному прес-релізі опублікувала перелік підозр, які оголошено В. Януковичу та звинуватила керівника Правління глобального антикорупційного руху Transparency International Хосе Уґаса у поширенні дезінформації. При цьому, перелік оприлюднених оголошених підозр лише підтвердив тезу про те, що жодної корупційної справи в суді немає. До того ж, у ряді згаданих проваджень про підозру В. Януковичу було оголошено ще у 2014-2015 роках, що лише підтверджує справедливість зауважень голови Правління Transparency International.

Profile

nazavzhdy

September 2017

S M T W T F S
     12
3 456789
101112 13 141516
17181920212223
24252627282930

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Page generated Sep. 21st, 2017 03:27 am
Powered by Dreamwidth Studios