2017-06-14 11:26 am

Голова ОУНз і Голова Політичної Ради Середовища УГВР Анатоль Камінський.

Із першої половини 80-х, коли Анатоль Камінський очолив Українську редакцію, Радіо Свобода дедалі сміливіше заявляло про національне питання в СРСР, виходило на контакт із дисидентами, передавало самвидав. (Відео за вересень 2013 року)
Відео:
https://www.radiosvoboda.org/a/25407700.html


Анатоль Григорович Камінський (нар. 17 травня 1925, с. Кошляки, нині Підволочиський район) — український політичний і громадський діяч, публіцист, правник. Голова Проводу ОУНЗ з червня 1991. Лауреат Міжнародної премії ім. П. Орлика (1994).

Протягом 1954—1958 займав посаду Голови Екзекутиви Закордонних Частин ОУН — ОУН за кордоном (ОУНз). У 1973—1981 член Президії Середовища Української Головної Визвольної Ради (УГВР) та заступник Голови Середовиша УГВР у 1981—1995.
Голова ОУНз від червня 1991 року і Голова Політичної Ради Середовища УГВР від квітня 1995 року по даний час.

Народився 17 травня 1925 у селі Кошляки Збаразького повіту (тепер Підволочиський район Тернопільської області, Україна).
У 1943 році закінчив гімназію у Львові. Вивчав право в Українському Вільному Університеті в Мюнхені до 1953-го.
Протягом 1956-1959 навчався у Лондонській Школі економічних і політичних наук (Англія) за спеціалізацією — «теорія і практика дипломатії».
З 1960 по 1980 працював на різних посадах у видавничому об'єднанні «Пролог» в Нью-Йорку, «, був його секретарем, заступником голови (1973—1980).
Протягом 1983—1989 був керівником Української служби Радіо "Свобода" в Мюнхені.
Друкувався в журналах „Сучасність“, „Український самостійник“, щоденнику „Свобода“. З 1989 р. викладає міжнародні відносини і міжнародне публічне право в УВУ. Читав лекції в Інституті міжнародних відносин у Києві, Львівському державному університеті ім. І. Франка.
Автор книг „На новому етапі“ (1965), „За сучасну концепцію української революції“ (1970), „Динаміка визвольної боротьби“ (1973), „Між двома революціями“ (1974), „Край, еміграція і міжнародні закуліси“ (1982), „На перехідному етапі“ (1990), підручника „Основи міжнародних відносин“ (2001) та ін.
2017-06-13 11:30 am

ТЕЛЬНЮК: Сестри - Від тебе до мене [Official Music Video]

Текст: Атена Пашко
Музика: Леся Тельнюк


Від тебе до мене сонце заходить...
Край неба - кривавий шрам.
Крайнебо - прощальний спів.
Колючим вітрам
На останню сповідь
Сопілку хтось залишив.
Сопілку для нас залишив...
Від тебе до мене
У снігах тунелі...
Полярні ночі в чадрі.
Полярний пташиний ляк.
У тих роздоріжжях
На моїй паралелі
Наш дім як далекий маяк.
Тобі через пітьми - маяк.
2017-06-07 10:18 pm

Наталія Кирилівна Осьмак розповідає про життя свого батька Осьмака Кирила Івановича.

Наталія Кирилівна Осьмак розповідає про життя свого батька Осьмака Кирила Івановича. Кирило Осьмак - діяч Української Центральної Ради, діяч ОУН, Президент Української Головної Визвольної Ради.

https://youtu.be/BtrjcqWWnAk?t=19m26s

2017-06-05 10:41 pm

Ірина Козак-Савицька (Бистра) про Романа Шухевича.

Ірина Халупа:

Українська безвольна ідея запалила багатьох молодих людей. Любов до Батьківщини, обурення несправедливістю та злочинами, що їх чинили окупанти, не дозволяли їм спокійно жити далі і спокійно дивитися вбік.
Такою була Ірина Козак-Савицька, її підпільний псевдонівм – Бистра. 13-літньою дівчинкою Ірина пішла в ряди юнацтва організації українських націоналістів, була організатором та коменданткою жіночої школи кадрів та комендантства ОУН на західних землях.
В роки війни Бистра була заступником провідницею підпільного українського Червоного хреста та жіночої сітки ОУН.
45-го року головний військовий штаб української повстанської армії нагородив Ірину Козак бронзовим хрестом за заслуги в націолнаольно0-визвольній боротьбі українського народу.
43-го року вона познайомилася зі своїм командиром Романом Шухевичем, хоч тоді вона не знала, хто це був. Я зв’язалася з Іриною Козак по телефону.
Ви вважаєте, пані Ірино, що Шухевич був однією з найбільших людей визвольного руху. Чому Ви так вважаєте? В чому полягала його велич? Де для Вас, як людини, що близько з ним співпрацювала, починається чи закінчується історична постать і герой, па де починається справжня людина?

Ірина Козак-Савицька:

По-перше, Роман Шухевич для мене є найбільш маркантна постать української визвольної боротьби в часи Другої Світової війни та після неї.
Чому він є таким? Він учасник визвольної боротьби, 25 років боровся безпосередньо на українській землі з усіма 4 окупантами України, тобто з поляками, мадярами, німцями та більшовиками.
Він був той, який був вирішальним у всіх змінах програмових та програмових позиціях ОУН в реорганізації організації. Після ІІІ великого збору він в своїх руках мав всю найвищу владу визвольного руху.
Не забувайте, що в 43 році на ІІІ великому зборі його вибрали головою бюро проводу ОУН, вибрали його головним командиром УПА, а в 44 році його вибрали генеральним секретарем, тобто всі найвищі пости були сконцентровані в його руках.
Ви питали про те, де закінчується геройство, де починається людина? Для мене Шухевич був людиною, він ненавидів слово герой. Якщо хтось називав його героєм, зокрема це були ті, хто не дуже близько з ним співпрацювали і хотіли йому зробити приємне, називали його героєм, то він на це дуже гостро реагував.


Ірина Халупа:

А чомуRead more... )
2017-05-06 01:15 pm

ФОНД Дианы Макаровой: "Буде нам з тобою що згадати..."

Постинг п.Олени з Миколаєва за 5 травня 2014 року:
Миколаївська Самооборона. Звіт.
Дякуючи усім близьким і дальнім нашим друзям, миколаївська Cамооборона тримається. Нещодавно на прохання миколаївських хлопців Київ (в особі шановної Діани-Леді) допоміг нашим миколаївським самооборонцям засобами захисту. Низький уклін Вам, дорога Діана, від самооборонців Миколаєва. Відчуваючи підтримку усієї України нашим хлопцям легше вистояти у боротьбі. В мене дуже велике прохання до усіх, хто хоче підтримати нас, миколаївців, підтримати фінансово фонд Діани, яка робить благородну справу. Сьогодні вона допомогла нам, а завтра зможе допомогти і Вам. І це - дуже важливо.
Саме головне наше українське надбання, давно пишу, кажу - це наші люди, прості українці. До постингу докладаю розповідь-звіт активіста миколаївської Самооборони -Андрія, який він адресує усім читачам ЖЖ:

"Ось нарешті і травень місяць. В Миколаєві, порівняно зі сходом, спокійно. Політична еліта міста займається травневими виборами, прості люди готуються до оборони міста. Шість шляхів до Миколаєва мають громадські блокпости, на яких 24 години на добу чергують громадяни з Народної Самооборони. Всі ці пости були збудовани руками звичайних людей за рахунок таких самих громадян України, які надсилали кошти та речі з різних куточків країни. Попри різних перешкоджань з боку комунальних підприємств та саботажі деяких міських держслужбовців, ми завершили організацію блок постів та вибудували власну систему керування нашої структури (Народна Самооборона). Є постійні витрати, пальне, їжа, взуття. Ми отримали спецодяг, бронежилети, генератори,елементи освітлення ,тобто на сьогодні укомплектація постів майже завершена. На кожному блокпості чергують поряд з нами співробітники ДАІ, всі догляди ТЗ відбуваються на добровільних засадах. Хочу додати хто ці люди, які чергують на блок постах, що їх об'єднує, та яка в них громадянська позиція: це звичайні миколаївці: інженери, підприємці, програмісти, студенти, лікарі і навіть є пенсіонери. Єднає їх небайдужість, патріотизм та безумовна любов до свого міста та країни. Ці хлопці стоять не за гроші і не за обіцянки, бо ті хто має захищати нас, ті самі силовики якіх ми утримуємо своїми податками, втратили нашу довіру. Хочу додати фотозвіт про поїздку до Каїрки, Ставки та Чонгару, де розміщться українські військові, які дуже потребуть підтримки. Їм постійно надається допомога у вигляді провіанту та окремих засобів пасивного захисту. Хочу подякувати активісту Канарському Дмитру, який витрачає весь свій вільний час на організацію забезпечення.
Ось останні фото.


https://lena-ua-mk.dreamwidth.org/902816.html

Реквизиты Ф.О.Н.Да Дианы Макаровой.
2017-01-20 08:23 pm

Зі спогадів Гертруди Стайн про Францію 1940.

Верно, все старые пророчества предсказывали полную катастрофу; одно пресказывало, что петух потеряет все свои перья, но обретет новые, красивее прежних. Французы от природы не любят чересчур легкую жизнь, они - они как феникс, возрождаются из пепла. Они твердо верят, что тот, кто побеждает - проигрывает.
Тем времнем поменялось правительство, но это никого не взволновало.
................
................
И потому, естественно, правительство сменилось, но жизнь французов продолжалась в прежнем русле.
Все были счастливы, потому что мужчины живы и многие уже вернулись домой. Трудности были главным образом личные - наличие бензина и сливочного масла.
Эти две мороки больше всего беспокоили людей.
................
..............
................
Все задышали полной грудью у всех были хлеб, масло, вино, овощи, и люди забыли о бедах. И занялись уборкой урожая.
...........
Единственной заботой, и очень серьезной, остается бензин. Конечно, во Франции его нет, пытаются заменить углем, для грузовиков сгодится, но не для легковых автомобилией. Да и как появиться бензину, если англичане продолжают подрывать танкеры и не дают им прохода?
Единственный выход ныне - не использовать бензин и собрать то, что имеется. Вроде разумно, только вот все предприятия прекратили работу, поэтому время от времени выделяется день, когда разрешается совершать поездку. Купить бензин нельзя, но ехать можно....
.............
............
.............


В общем, все деловито ко всему приспосабливаются, и, должна сказать, французы вполне довольны, комбинируя, замышляя и добиваясь успеха, но превыше всего экономя...........
Я спрашиваю молодых людей, каково им, и они отвечают, что очень довольны. Говорят, что ощущают, будто у них есть будущее, что устали от своих слабостей и пороков, что окажись победа чересчур легкой, слабостей было бы больше, а сейчас - о, сейчас есть чем заняться, надо восстановить Францию, появилось будущее; нужно больше электричества, Франция должна стать самодостаточной, и они верят, что так и произойдёт, считают, что французы чересчур разнюнились, а это неправильно. Как бы там ни было, они с надеждой смотрят в будущее, и кроме того, не стремятся к демократии, как прежде; придется устроить всё по другому. Короче, они живы и любят жизнь.
Пожилые люди, оправившись от шока, тоже довольны, никто, похоже, не горюет, как выразилась Мадлен Роп, добравшись из Белле из самого Бордо. И не подумаешь, что страна побеждена, совсем нет; люди как будто очнулись.
Ну да, они немного расстраиваются из-за предсказаний, все предсказывают, что петух потеряет перья, но он оправиться и закукарекает громче прежнего; все утверждают, что после худшего всегда следует лучшее, и есть ведь святая Одилия, которая предсказала, что после кровопролития в июне, четыре месяца спустя Франция заблистает сильнее прежнего. А почему бы и нет?

(с) Гертруда Стайн "Войны, которые я выидела".