Expand Cut Tags

No cut tags
Український кум Путіна та екс-очільник АП Віктор Медведчук сьогодні не працює в органах влади. І офіційно не має жодного бізнесу. Та за кіпрськими офшорами і тісними зв'язками з народними депутатами можна побачити, як зростає вплив Медведчука в політиці, силових структурах і бізнесі.





Столичний офіс Віктора Медведчука, українського кума російського президента і лідера громадського руху «Український вибір – право народу» розташований за адресою Велика Васильківська, 23-Б. Відвідувачі цього офісу дають комплексне уявлення про сфери впливу Віктора Медведчука.
ЧИТАТИ ДАЛІ...
Із першої половини 80-х, коли Анатоль Камінський очолив Українську редакцію, Радіо Свобода дедалі сміливіше заявляло про національне питання в СРСР, виходило на контакт із дисидентами, передавало самвидав. (Відео за вересень 2013 року)
Відео:
https://www.radiosvoboda.org/a/25407700.html


Анатоль Григорович Камінський (нар. 17 травня 1925, с. Кошляки, нині Підволочиський район) — український політичний і громадський діяч, публіцист, правник. Голова Проводу ОУНЗ з червня 1991. Лауреат Міжнародної премії ім. П. Орлика (1994).

Протягом 1954—1958 займав посаду Голови Екзекутиви Закордонних Частин ОУН — ОУН за кордоном (ОУНз). У 1973—1981 член Президії Середовища Української Головної Визвольної Ради (УГВР) та заступник Голови Середовиша УГВР у 1981—1995.
Голова ОУНз від червня 1991 року і Голова Політичної Ради Середовища УГВР від квітня 1995 року по даний час.

Народився 17 травня 1925 у селі Кошляки Збаразького повіту (тепер Підволочиський район Тернопільської області, Україна).
У 1943 році закінчив гімназію у Львові. Вивчав право в Українському Вільному Університеті в Мюнхені до 1953-го.
Протягом 1956-1959 навчався у Лондонській Школі економічних і політичних наук (Англія) за спеціалізацією — «теорія і практика дипломатії».
З 1960 по 1980 працював на різних посадах у видавничому об'єднанні «Пролог» в Нью-Йорку, «, був його секретарем, заступником голови (1973—1980).
Протягом 1983—1989 був керівником Української служби Радіо "Свобода" в Мюнхені.
Друкувався в журналах „Сучасність“, „Український самостійник“, щоденнику „Свобода“. З 1989 р. викладає міжнародні відносини і міжнародне публічне право в УВУ. Читав лекції в Інституті міжнародних відносин у Києві, Львівському державному університеті ім. І. Франка.
Автор книг „На новому етапі“ (1965), „За сучасну концепцію української революції“ (1970), „Динаміка визвольної боротьби“ (1973), „Між двома революціями“ (1974), „Край, еміграція і міжнародні закуліси“ (1982), „На перехідному етапі“ (1990), підручника „Основи міжнародних відносин“ (2001) та ін.
Текст: Атена Пашко
Музика: Леся Тельнюк


Від тебе до мене сонце заходить...
Край неба - кривавий шрам.
Крайнебо - прощальний спів.
Колючим вітрам
На останню сповідь
Сопілку хтось залишив.
Сопілку для нас залишив...
Від тебе до мене
У снігах тунелі...
Полярні ночі в чадрі.
Полярний пташиний ляк.
У тих роздоріжжях
На моїй паралелі
Наш дім як далекий маяк.
Тобі через пітьми - маяк.
Наталія Кирилівна Осьмак розповідає про життя свого батька Осьмака Кирила Івановича. Кирило Осьмак - діяч Української Центральної Ради, діяч ОУН, Президент Української Головної Визвольної Ради.

https://youtu.be/BtrjcqWWnAk?t=19m26s



За результатами зустрічі голови Правління Transparency International Хосе Уґаса з Генеральним прокурором України, директором Національного антикорупційного бюро та громадськістю на міжнародному воркшопі з повернення активів, очільник антикорупційної мережі під час прес-конференції та виступів у ЗМІ повідомив про те, що на сьогодні проти В. Януковича немає жодної справи у суді за обвинуваченнями саме у корупційних злочинах. У відповідь на це, прес-служба Генпрокуратури в офіційному прес-релізі опублікувала перелік підозр, які оголошено В. Януковичу та звинуватила керівника Правління глобального антикорупційного руху Transparency International Хосе Уґаса у поширенні дезінформації. При цьому, перелік оприлюднених оголошених підозр лише підтвердив тезу про те, що жодної корупційної справи в суді немає. До того ж, у ряді згаданих проваджень про підозру В. Януковичу було оголошено ще у 2014-2015 роках, що лише підтверджує справедливість зауважень голови Правління Transparency International.


СЕРГІЙ ЖАДАН:
Про Василя Стуса було сказано й говориться так багато, що додати щось посутнє про нього справді складно. Навряд чи я зможу додати щось принципово нове чи оригінальне.

Проте важливість біографії цього поета, важливість його присутності в нашому просторі є настільки очевидною та затребуваною, що навіть повторення всім відомих речей, пов’язаних із ім’ям та письмом Стуса, видається все ж необхідною.

Ця важливість та актуальність великою мірою Read more... ) на ціле українське суспільство.

Дякувати богу нас, для молитов, для сподівання, нині далеко не жменька. Це міняє механізми комунікування, міняє принципи взаємодії та взаємозалежності. Проте це не відміняє головного – нашого ставлення до речей базових, та принципових: свободи й відповідальності.

І ще одна річ, яку оминути сьогодні було б неправильно й нелогічно.

Річ ця стосується Донбасу. Вірніше, Донбасу й Стуса.

Річ ця така ж очевидна, як і недоговорена. Парадоксально недоговорена. Здавалося б, усі пам’ятають про боротьбу, яка ще кілька років тому, до війни, велась за надання Донецькому університету імені Стуса, здавалося б, усі знають увесь той золотий перелік імен української класики, яка біографічно (себто, на рівні доль) пов’язана з українським Сходом. І тим не менше, попри цю очевидність, і нині доводиться нагадувати декому, що Донбас – це Україна, невід’ємна її частина, важлива її складова, що Донбас передусім і перш за все – це Стус і Дзюба, Світличний і Тихий, Голобородько і Талалай, сотні й сотні українських неповторних голосів. І відмовляючи їм в їхньому праві на свою малу батьківщину, на причетність цієї їхньої малої батьківщини до загального українського контексту, ми обмежуємо в свободі не лише їх.

Ми обмежуємо і себе також.

Добровільно і власноруч.

Ми позбавляємо себе самих права вважати своїм власним Стусівський "антрацит видінь і кремінь крику". І чого ми будемо варті без цього втраченого нами й зрадженого нами антрациту й кременю, чого ми будемо варті без цих видінь і цього крику – питання, на які у нас навряд чи знайдеться відповідь. Тому що найважче пояснити собі самому й усім довкола саме добровільну відмову від свободи. Тобто, від відповідальності.

Сергій Жадан, поет, письменник

(Повний текст промови на врученні Премії імені Василя Стуса, текст наданий автором).

Profile

nazavzhdy

July 2017

S M T W T F S
      1
23 4 567 8
9 1011 121314 15
16171819 202122
23242526272829
3031     

Page Summary

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Page generated Jul. 22nd, 2017 02:33 pm
Powered by Dreamwidth Studios