2017-07-20 06:34 pm

ФОНД Діани Макарової: Купа заявок. Гарячі дні на сході України.

Купа заявок.
Гарячі дні на сході України.
У волонтерів по нулям на картках - обдзвонюємо одне одного, намагаємось просити допомоги - а всі такі.
Це зрозуміло, у людей літо. Втілку завжди так.
Хтось не витримує, починає дорікати людям смертями на фронтах - мовляв, ті хлопці загинули за вас, за те, щоб ви оце тут відпочивали та жарились на морях і тішились в Карпатах, не говорю вже про заморські країни.

Навіщо?
Не треба так, волонтери.
Ніхто не зобов"язаний. ніхто не брав на себе обітницю допомагати нашій армії до перемоги - крім тих, що брали на себе обітницю.

Я - брала. Говорити маю лише за себе.
Я не зійду з цього маршу аж до кінця. Не вийду з цього бою, допоки дишу.
Але я знаю точно - ми можемо лише просити.

Просити тяжко. Просити принизливо, навіть коли ти просиш не для себе. Ми вже замучились просити, а ви - слухати наші прохання.
Але лише так.
Інакше - дорікати, кричати, плакати - ми права не маємо.

Купа заявок.
гарячі дні, ще гарячіші ночі.
Я прошу допомоги.
Ф.О.Н.Д. просить допомоги.

Наші реквізити:
Приватбанк, на имя Анны Косиновой
КАРТЫ ДЛЯ ПОМОЩИ ФРОНТУ
5168742325629057 гривневая карточка
5168742011739731 евро
5168742017380183 долларовая
ТАКОЖ ПРАЦЮЄ НОВА АЛЬТЕРНАТИВНА КАРТКА ОЩАДБАНКУ - збір на потреби фронту
4790 7010 0831 3362 Ощадбанк
Макарова Діна Костянтинівна
Карточка для помощи мирным жителям и переселенцам:
4731 2171 1344 8573, Приватбанк, Анна Косинова

PayPal btf-1@ukr.net

Усі інші реквізити Ф.О.Н.Д.у завжди знаходяться тут
https://www.facebook.com/fondDM/posts/1615417812050324

Як ми працюємо й що закуповуємо для фронту - ось для прикладу наш останній звіт
https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/1483758638351499?comment_id=1490555207671842&ref=notif¬if_t=feed_comment¬if_id=1500556431691485

Дякуємо, люди.


https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/1490563587671004
2017-07-15 09:00 am

Про післявоєнний розкол в ЗЧ ОУН, або Виникнення "двійкарів" (ОУН (з).

Навесні 1945 р. у Відні відбулася зустріч уповноважених Проводу ОУН в Україні (Василя Охримовича, Мирослава Прокопа, Дарії Ребет та Миколи Лебедя — які на завдання Проводу перейшли на Захід) зі Степаном Бандерою, Степаном Ленкавським та Ярославом Стецько — було створено Закордонний Центр ОУН (бандерівців). У січні-лютому 1945 р. Закордонний Центр ОУН скликав конференцію керівних кадрів організації у Мюнхені, на якій відбулися перші ширші дискусії щодо ідеологічно-програмних питань і було оголошено створення Закордонних Частин ОУН (ЗЧ ОУН). Вже тоді досить чітко проявилися дві тенденції у трактуванні подальшої ідеологічної еволюції ОУН (б): С. Бандера та його прихильники вважали постанови III Надзвичайного Збору ОУН (з уточненнями конференції ОУН червня 1950 р.) чинними, але наполягали на тому, що програмні поступки на користь демократії та світоглядного плюралізму, зроблені під час війни, були передусім тактичним кроком, який не стосується базових принципів націоналізму. Їхні опоненти, які зосереджувалися у Закордонному Представництві УГВР, заперечували такий підхід, наполягаючи на тому, що демократія західного зразка та світоглядний плюралізм стали і мають бути засадничими елементами ідеології ОУН. Ці ідейні розбіжності загострилися і внаслідок певних особистих якостей учасників дискусії. С. Бандера, який упродовж усієї війни перебував або під домашнім арештом, або у концентраційному таборі як цінний заручник, фактично опинився поза активною діяльністю організації і його бачення ситуації в Україні та підхід до світоглядно-ідеологічних проблем ґрунтувався на попередньому політичному досвіді (це ж стосується його найближчих соратників, зокрема Я. Стецька). Вважаючи програмні корективи 1943 р. суто тактичним кроком, він явно демонстрував своє небажання брати до уваги практичний досвід, що був набутий без його безпосередньої участі, і перебирав на себе роль ідеологічного деміурга. Його опонентів дратувало таке ставлення до справи, оскільки авторитет С. Бандери довоєнних часів вже не тяжів над ними. Ситуація до певної міри була повторенням тієї, що призвела до першого розколу ОУН, але цього разу вже С. Бандера опинився в ролі ортодокса, який втратив зв’язок з реальною ситуацією і є об’єктом критики "крайовиків". Упродовж 1946-48 pp. в організаційних осередках ЗЧ ОУН відбувалася дискусія з цих питань, однак Read more... ) між ними був зазначений у доволі туманній формі: "ЗП УГВР проводить внутрішню і зовнішню політику у характері керівного визвольного центру. ЗЧ ОУН проводить зовнішню й внутрішню політику в характері визвольно-політичної організації". Ця остання спроба компромісу виявилася безперспективною. С. Бандера не дотримався правил "джентльменської угоди", організував виключення прихильників компромісу із керівництва ЗЧ ОУН і висунув вимогу збільшення повноважень проводу ЗЧ ОУН у стосунках з Колегією Уповноважених. Л. Ребет та З. Матла відповіли виключенням С. Бандери з Колегії та закликом до членів ЗЧ ОУН не визнавати його повноважень. Конфлікт вкотре вийшов за межі нормальної дискусії і дедалі більше набував типових рис еміграційної чвари. Зрештою, у лютому 1954 р. було створено нові керівні органи тієї частини ЗЧ ОУН, яку очолили Л. Ребет та З. Матла, а в грудні 1956 р. "двійкарі" провели конференцію, яка легітимізувала нову організацію — ОУН за кордоном (ОУН (з). В подальшому ОУН(з) разом із ЗП УГВР, декларуючи відданість принципам III Надзвичайного Збору ОУН (1943 р.) стабільно дотримувалися націонал-демократичних принципів. ОУН (з) публічно виступала від імені ЗП УГВР. "Двійкарі" протягом 18 років видавали часопис "Український самостійник", вони заснували видавництво "Пролог", яке упродовж свого існування випустило понад 200 назв книжок, видавали журнал "Сучасність", який упродовж трьох десятиліть був найцікавішим в інтелектуальному відношенні суспільно-політичним і літературно-художнім і науково-популярним виданням української діаспори. Починаючи з 1960-х років "двійкарі" виступали з беззастережною підтримкою інтелектуального нонконформізму в Радянській Україні.
2017-07-12 07:46 pm

Діана Макарова: А по цьому списку я попрошу сильної допомоги (прохання репосту).

А по цьому списку я попрошу сильної допомоги.
Бо список недешевий, непростий, і призначено усе те батальйону, в який вкладатись варто.
Традиційно не називаю підрозділ - нас чекають різні люди й нелюди, нічого їм знати, чого не вистачає на тому чи іншому відрізку фронта.
Але потім, із звітів, прискіпливий читач може зрозуміти, куди і що витрачено, куди що закуплено й відвезено.
Нічого не зробиш, ми мусімо звітуватись перед людьми.
Проте про звіт пізніше - а зараз список батальйону, який того вартий.
Передня лінія, ближче не буває. Вже досить багато втрат.
Допоможемо.

Системні блоки потужні - попросили два. Хоча б два.
Планшети з програмами самі знаєте якими 10 шт
Телевізори в бліндажі - ну так, психологічної розгрузки для і взнати новини заради - звичайно, підійдуть і б/у
Плівка 5 рулонів
Мішки 2000 шт
Скобы 8, 10 - 500 шт
Автоінструменти 2-3 набора
Зарядні пристрої для акумуляторів автомобільних 2-5 шт
Генератор дизельный, 6квт - 1 шт
Бензопили 5 шт
Перчатки робочі, тактичні
Медицина - в першу чергу терапія, в найпершу чергу якісні кишково-шлункові. Погана вода.
ПНВ 2+
Біноклі 7Х50
Кабель 2,5 - 40 - 5 км
(5 км, КАРЛ!)
Переносні душі пілвісні на 35-40 л

І тут я знову розміщую наші реквізити.
І знову прошу вашого репоста - адже репост дає потужну силу нашим проханням. І це теж є маленькою, але такою помітною допомогою.
Дякую вам, люди

Приватбанк, на имя Анны Косиновой
КАРТЫ ДЛЯ ПОМОЩИ ФРОНТУ
5168742325629057 гривневая карточка
5168742011739731 евро
5168742017380183 долларовая
ТАКОЖ ПРАЦЮЄ НОВА АЛЬТЕРНАТИВНА КАРТКА ОЩАДБАНКУ - збір на потреби фронту
4790 7010 0831 3362 Ощадбанк
Макарова Діна Костянтинівна

PayPal btf-1@ukr.net

усі інші наші реквізити знаходяться тут
https://www.facebook.com/fondDM/posts/1615417812050324


https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/1481719938555369
2017-07-10 04:52 pm

Створення Української Головної Визвольної Ради (УГВР) та програмні політико-правові засади її діяльн

Збройна боротьба, що її вели ОУН і УПА проти гітлерівського і сталінського тоталітаризму, вимагала консолідації нації: створення всеукраїнського представництва українського народу і в самій Україні, й перед зовнішнім світом. Така вимога часу змусила дещо переглянути ідеологічні засади організації у бік наближення їх до демократичних ідеалів. Керівники ОУН зрозуміли, що здобути незалежність України можливо, лише об'єднавши зусилля усіх національних партійних сил, що стоять на платформі незалежності України спільно з іншими поневоленими народами. І виступили з ініціативою створення надпартійного політичного органу, завдання якого полягало б, насамперед, в об'єднанні на демократичних засадах розпорошеного за численними партіями і фракціями національно-визвольного руху.

Задля створення нового політичного органу українського підпілля за рішенням Головної Команди УПА, схваленим Проводом

ОУН(б), було утворено Ініціативний комітет (Лев Шанковський). який підготував Установчий Збір і накреслив його тимчасову платформу. Такий політичний центр самостійницького підпілля було створено (липень 1944 р.) в умовах глибокої конспірації в районі (тоді був у цілому під контролем УПА) поблизу сіл Сприня й Недільна на Самбірщині Дрогобицької (тепер - Львівської) області. Він прийняв назву Українська Головна Визвольна Рада (УГВР).

Усього в Установчому Зборі УГВР брало участь 25 відомих осіб, які представляли як певні політичні середовища, так і певні сили: членів ОУН було 9, у тому числі 8 - бандерівського Проводу, інші (16 членів Ради) не були оунівцями. Із них 6 народилися на СУЗ, 2 - родом з ПЗУЗ, інші - були із західних земель України. Освітній ценз членів УГВР, як на підпільну установу, був досить високим: усі (крім трьох) мали закінчену вищу освіту.

Установчі збори УГВР ухвалили декілька конкретних та лаконічних програмних документів - "Тимчасовий устрій УГВРк політичну Платформу та Універсал УГВР до українського народу Усі вони наголошували на необхідності досягнення основної мети Ради - здобуття Української Самостійної Соборної Держави.

Так, своєрідною декларацією принципів та перспектив українського визвольного руху став окремий Універсал, з яким Українська Головна Визвольна Рада звернулась до українського народу {В. Косик). Подібний за формою і призначенням до Універсалів Центральної Ради, документ накреслив політико-правову лінію українського національного державотворення - створення такої державної організації, яка б відповідала інтересам усіх верств українського народу. В Універсалі УГВР визначалася найвищим керівним органом українського народу на час його революційної боротьби, аж до створенні уряду Самостійної Соборної Держави на українських етнографічних землях; присягалася боротися за справедливий лад без гніту і визиску, за вільну працю селянина і робітника, за широку ініціатив) трудящого населення в усіх галузях господарської діяльності.

Одним з найбільш важливих програмних документів конституційного характеру, в якому чітко і недвозначно сформульовано політико-правові засади діяльності УГВР - цілі й завдання та її основні ідейно-програмні принципи - стала політична Платформа УГВР. Структурно документ складається із преамбули (чотири частини) та двох основних розділів про цілі, завдання і принципи Ради. Останні два розділи складаються відповідно із п'яти та шести частин.

Вельми цікаво, що однією з основоположних засад укладення політичної Платформи, за визначенням Р. Шухевича (Тараса Чупринки), мала стати теза про те, щоб "визнати демократію як принцип представництва" (подаю за О. Русначенком). З цього погляду, цілком логічним для УГВР виглядало підтвердження її прямого зв'язку з традиціями українського національно-визвольного руху і Українською державою 1917-1921 років. (Хоча дослідники (О. Русначенко) обґрунтовано зауважують, що цей зв'язок не був такий уже й прямий і однозначний, як подавалося в документі). До слова - наявність у політичній Платформі Ради пункту про "забезпечення народно-демократичного способу визначення політичного устрою в українській державі шляхом загального народного представництва" засвідчувало, що з відкиданням демократії як такої при державному будівництві було покінчено. Тут, звісно, не обійшлося як без впливів самої ОУН, що вже добре еволюціонувала, так і впливів з боку інших членів Ради. Далі у преамбулі Платформи коротко описувались біди, що їх зазнала Україна під чужинським пануванням. І робиться висновок: вихід із такого становища - створення власної національної суверенної держави.

Надзвичайно важливий висновок у документі зроблено на підставі характеристики сучасної світової війни як війни сил двох імперіалізмі в - московсько-більшовицького й німецько-гітлерівського, що жадають і колонізації, і знищення України. Далі у документі зазначалось, Read more... )
2017-07-10 04:45 pm

Створення та діяльність Української Головної Визвольної Ради, 1943–1954 рр. (cкани документів УГВР).



11-15 липня 1944 р. у Лісничівці поблизу с. Сприня Самбірського повіту на Львівщині під охороною кількох сотень повстанців відбувся Перший Великий Збір УГВР, який уконституював створення нового представницького органу українського визвольного руху. В умовах війни (13 липня 1944 р. розпочалася Львівсько-Сандомирська операція Червоної армії) не всі зазначені особи змогли прибути. Із 30 запрошених приїхав 21 депутат. Попри те, що більшість учасників Збору були членами ОУН, до його складу увійшли також представники інших політичних та релігійних сил – соціалісти, націонал-демократи, гетьманці, діячі Церкви. Переважання бандерівців у складі українського підпільного уряду та парламенту свідчило про реальну розстановку сил в українському визвольному русі. Представники ОУН мали повне право займати домінуючу позицію в УГВР, враховуючи збройну боротьбу, яку вела УПА проти окупантів.
У перші дні Збору було обрано його керівництво, зачитано основні доповіді та обговорено програмні документи («Платформа», «Універсал» та «Устрій» УГВР), які були відтак затверджені. Згідно з «Тимчасовим устроєм» УГВР була визначена «верховним органом українського народу в його революційно-визвольній боротьбі за УССД», що координував діяльність політичних центрів, керував визвольною боротьбою і визначав напрямки української державної політики, а також репрезентував український народ та його державницькі змагання на зовнішньополітичній арені. До керівного складу УГВР увійшло 25 осіб. Структурно до організації належали: Великий Збір УГВР (протопарламент), Президія УГВР на чолі з Президентом, Генеральний секретаріат (протоуряд), Генеральний Суд, Контрольна Колегія. Структура керівного органу базувалася на демократичних засадах і принципах, таких як: поділ влади на законодавчу, виконавчу та судову, плюралізм та взаємоконтроль, виборність основних органів державної влади.
Великий Збір був оголошений найвищим законодавчим органом влади на час збройної визвольної боротьби. Він мав права: а) ухвалювати основні закони; б) розглядати та вирішувати основні політичні питання, затверджувати лінію визвольної політики, розробляти програму й тактику боротьби; в) приймати звіти про діяльність всіх органів УГВР; г) визначити напрямки діяльності всіх органів УГВР; ґ) обирати Президента, Президію, Голову Генерального секретаріату, Генерального суддю і Генерального контрольного; д) приймати присягу Президента; е) кооптувати нових членів і затверджувати кооптованих Президією; є) виключати членів. Між сесіями Великих Зборів найвища законодавча влада належала Президії на чолі з Президентом УГВР, який проводив конференції Президії. Президент очолював УГВР і репрезентував її, затверджував генеральних секретарів за поданням голови уряду, скликав Великий Збір і відповідав перед останнім тощо.
Виконавчу владу в УГВР репрезентував Генеральний секретаріат на чолі з головою, підпис якого разом з підписом Президента надавав чинності всім державно-правовим актам. Судова влада нележала Генеральному суду, а контрольні функції виконувала Контрольна колегія.
2017-07-08 12:37 pm

ФОНД Діани Макарової: І ЗНОВУ ПРО ІТАЛІЙСЬКУ СПРАВУ ІТАЛІЙЦЯ

І ЗНОВУ ПРО ІТАЛІЙСЬКУ СПРАВУ ІТАЛІЙЦЯ

Чому вона така важлива для нас?
Не лише тому, що Віталій Марків, заарештований в Італії фактично за несення бойової служби в СВОЇЙ країні, є нашим побратимом.
Чому так піднялась за Марківа Україна, від бійців, які служать разом з Віталієм - аж до представників влади в Україні?
Чому міністр зустрічається з італійським послом?*
https://censor.net.ua/photo_news/446911/avakov_predmetno_poyasnil_poslu_italii_absurdnost_obvineniyi_v_adres_zaderjannogo_voennoslujaschego
Чому журналісти обривають телефони усім, хто знає хоч щось по цій справі?

... тому що зараз, після арешту Марківа, багато хто з військовослужбовців замислився - а чи так вже безпечно їм, воювавшим та воюючим на сході нашої країни, виїздити за кордон.
Адже кожного з них може бути заарештовано по зфабрикованих свідченнях, взятих в ДНР, ЛНР, РОсії. Адже на кожного з захисників України може бути заведена справа "за тероризм", "за вбивство", "за участь в бойових діях, під час яких загинули....."
Адже наша війна, яка стала для нас священною - війна з окупантом - не визнана у світі як війна за визволення.
І як вона може бути визнаною світом, якщо навіть рідна країна не вважає це війною.

... тому що навіть волонтери зараз замислились - а чи так вже безпечно українцям подорожувати світом?

Про складні нюанси перекладу з італійського на українську - в матеріалі Хавра
https://www.facebook.com/khavryuchenko.oleksiy/posts/10213575432844713?pnref=story

І прошу репосту знову.
Кожен матеріал по Італійцю мусить бути розшарений інтернетом.

додаток
збірка матеріалів по Італійській справі
https://www.facebook.com/evgeniy.vainshtein/posts/10213726160887815

https://hromadske.ua/posts/kiler-chy-dobrovolets-chomu-ukraintsia-markova-zynuvachuiut-u-vbyvstvi-italiiskoho-fotokora

https://www.facebook.com/yana.slesarchuk/posts/1528462413882949?pnref=story

https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/1475895892471107
2017-07-05 09:48 pm

Мирослав Прокоп – архітектор визвольної Доби



З Мирославом Прокопом, якому у травні цього року виповнилося б 100 років від дня народження, мене пов’язувала активна й плідна переписка, яка налічує більш як сотню листів, та неперіодичні телефонічні контакти, що почалися у другій половині 1990-их років вже тепер минулого століття. Сьогодні ж ми можемо стверджувати, що це був один із найяскравіших провідників українського визволь­ного руху ХХ-го століття, який виявив себе як ви­датний діяч підпільної ОУН, чоловий член-засновник підпільного українського парламенту Україн­ської – Головної Визвольної Ради (УГВР).

Згадуючи про свою підпільну працю в окупованому німцями Києві Мирослав Прокоп, писав, що „…за умов німецького терору, а також страху перед поверненням большевиків, українські активісти в Києві більше ризикували своїм життям і життям своїх рідних, аніж члени підпілля. Тому, попри побутові труднощі та небезпеки, я завжди з великою пошаною думаю про тих киян, а моє перебування в Києві зараховую до найкращих переживань у моєму житті..”.

Хто був Мирослав Прокоп?

Чому ми, українці, маємо пам’ятати про нього, вивчати його твори та життєвий шлях?

Мирослав Андрій Прокоп (псевда: Володимир, Орлович, Радович, Гармаш, Остап, літературні псевда: М.В.Вировий, О.С.Садовий, В.В.Садовий), народився 6 травня 1913 року у Перемишлі, де закінчив гімназію та став членом Пласту. Після вступу Read more... )
2017-07-04 08:24 pm

Агент впливу: «армія», бізнес і лобі Віктора Медведчука

Український кум Путіна та екс-очільник АП Віктор Медведчук сьогодні не працює в органах влади. І офіційно не має жодного бізнесу. Та за кіпрськими офшорами і тісними зв'язками з народними депутатами можна побачити, як зростає вплив Медведчука в політиці, силових структурах і бізнесі.





Столичний офіс Віктора Медведчука, українського кума російського президента і лідера громадського руху «Український вибір – право народу» розташований за адресою Велика Васильківська, 23-Б. Відвідувачі цього офісу дають комплексне уявлення про сфери впливу Віктора Медведчука.
ЧИТАТИ ДАЛІ...
2017-06-27 07:10 pm

Ф.О.Н.Д.: До виїзду доба.Тому ми особливо просимо вас про допомогу перед рейсом.

Готуємось до рейсу.
І звично метушимось.
Метушимось ми зібрано й продумано, досвід є, хоча краще б і не було такого досвіду - але тут таке діло...

Ф.О.Н.Д. працює увесь час. І увесь час йдуть закупки і посилки на схід. І ми намагаємось не просити вас зайве про допомогу.
Але в рейс ми беремо саме ті корисні для фронту речі, які не зможуть доставитись поштою. І перед рейсом ідуть наймасованіші закупки.
Час стискається. Ми повинні блискавично оперувати певними сумами. А такі суми не завжди є.

Тому ми особливо просимо вас про допомогу перед рейсом.
До виїзду доба.
Якщо ви хочете допомогти фронту разом з нами - ось наші реквізити
https://www.facebook.com/fondDM/posts/1615417812050324
Там важливі усі карти - і фронтова, і карта допомоги мирним жителям. Адже наші мирні жителі - це сироти, випускники інтернату. Зараз у низ бебі-бум. І допомога новим юним мамам та дітям теж стоїть на першому плані.
А потреби фронту у цьому рейсі я описала тут
https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/1462097100517653?pnref=story

Ще раз - прошу допомоги.
Прошу репосту.
І ще і ще раз, мабуть, у тисячний раз за ці роки, кажу - дякую вам, люди.

https://www.facebook.com/fondDM/posts/1953078261617609?ref=notif¬if_t=notify_me_page¬if_id=1498476178760892
2017-06-25 07:01 pm

Оксана Сироїд - Гібридний патріотизм

"Гібридна війна" виявилася надто зручною для всіх, крім українських людей. Росії вона дала простір для маневру та сумнозвісне "їхтамнєт". Міжнародна спільнота отримала індульгенцію за невиконання своїх зобов'язань захищати територіальну цілісність України — бо ж якщо "їхтамнєт", то начебто й робити там нічого.
Зручною гібридна війна виявилася і для української влади — як стабільне джерело доходу та виправдання у відповідь на невдоволення людей — "не розкачуйте човна, а то путін нападе". Щоб скористатися гібридною війною, слід було створити безліч гібридних понять, конструкцій та статусів — кінцева мета яких, знову ж таки, або отримання прибутку, або маніпулювання протестними настроями людей, яким "жити по-новому" стало складніше, ніж по-старому.
Гібрид започаткувала антитерористична операція, в яку перетворилася оборона України за останні три роки. Причому сумнівна гібридність АТО полягає в тому, що АТО дає підстави застосовувати збройні сили, але не дає підстав армії воювати. Для боротьби з терористами армія може перекривати дороги, ставити блокпости, контролювати переміщення людей тощо, але жодна антитерористична операція не передбачає ведення бойових дії. Режим антитерористичної операції — специфічний режим в умовах мирного часу. Тож до кожного, хто захищав нас від початку АТО, колись можуть прийти й запитати: "Хлопче, а що ти робив зі зброєю в руках на Донеччині та Луганщині у МИРНИЙ час?"
Далі гібрид зростав завдяки мінським домовленостям, які невідомо чому замінили собою міжнародні договори і стали "безальтернативними".
2017-06-14 11:42 am

Віктор Пинзеник: НАВІТЬ СИР У МИШОЛОВЦІ НЕ БУВАЄ БЕЗПЛАТНИМ або: хто сплачує податки?

У ТЕНЕТАХ МІФІВ БЕЗОПЛАТНОСТІ
Уже чверть століття ми живемо в якісно іншій системі координат. Час немалий. Та багато міфів старої системи ніяк не покинуть нас. Вони і далі насаджуються абсолютною більшістю українських політиків, а тому Read more... ) мушу зазначити ще два моменти. Перший: даний матеріал не має відношення до медичної реформи, яку пробують зараз почати в Україні. Бо нею не передбачається фундаментального демонтажу системи та відмови від бюджетного фінансування. Такий демонтаж потребує передусім «промивки» наших мізків. І в першу чергу в тих, кого ми уповноважуємо приймати рішення. А тому це швидше реакція на сплеск активності щодо захисту видатного досягнення комунізму – «безоплатної» медицини.
Другий момент. Очевидно, є необхідність пояснити, як і хто платить податки, наповнює наш спільний український казан. Бо це допоможе краще зрозуміти феномен «безоплатної платності». Про це скажу окремо.
https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=492712634404192&id=100009963799434

НАВІТЬ СИР У МИШОЛОВЦІ НЕ БУВАЄ БЕЗПЛАТНИМ
або: хто сплачує податки?
У продовження розмови щодо феномену «безоплатної платності» послуг держави варто уяснити природу податків. У повсякденному вжитку (і, на жаль, у багатьох підручниках) побутує їх поверхове розуміння.
Податки є нічим іншим як платою за послуги, які ми хочемо отримати з боку держави (освіта, медицина, безпека, оборона, суди і т.п.). І сплачуються всі вони з нашої з вами кишені. Бо треба розрізняти канал сплати податків і їх джерело.
Стосовно прибуткового податку не виникає особливих питань. Але спробуйте запитати будь-кого, скільки він заплатив сьогодні податків. У кращому випадку побачите затримку з відповіддю. А насправді ми щодня (або майже щодня) сплачуємо податки. 30% зведеного бюджету дає такий податок як ПДВ. Це спеціальна надбавка до ціни, яку кожен з нас сплачує, купуючи той чи інший товар. Її «вішають» на всі товари. Можна було б вчинити інакше. Скажімо, пляшка води коштує 10 грн. Сходіть у банк, сплатіть 2 грн. податку (20%), прийдете в магазин і отримаєте за 10 грн. воду. Незручно. Тому і за воду, і надбавку ми платимо (як і в інших країнах) в одному місці. Магазин у даному випадку виконує функції податкового агента, перераховуючи взяті з нас перед цим кошти у вигляді цінової надбавки, що не має відношення до самого проданого товару.
Акциз – це така сама надбавка до ціни, тільки додається вона до ціни не всіх товарів. Взяли з вашої кишені цю надбавку на заправці пальним і перерахували до бюджету, залишивши собі ціну пального.
В обох випадках джерелом виплати є кишеня громадян, хоча канал оплати – через підприємства. До речі, і прибутковий податок з громадян платимо не ми, а у більшості випадків роботодавець. Але в цьому випадку ніхто з нас ні хвилини не сумнівається в тому, що платимо ми.
Трохи складніше з податком на прибуток та ЄСВ, які теж у кінцевому рахунку взяті з нашої кишені.
Тільки чотири зі сплачених податків (ПДВ, акциз, на доходи громадян, на прибуток) дали ¾ усіх доходів зведеного бюджету (14 тис. у середньому з людини).
А тепер ще раз до «каші» в наших мізках, що провокує живучість міфів безоплатності. Коли ми сплачуємо податки, ми не знаємо, на які конкретні цілі вони підуть. Якщо 10 чоловік увіллють по літрі води у відро, а потім перехожий вип’є склянку води з цього відра, ніхто не знатиме, чию воду він випив. Але всі розуміють, що «воду» дало не відро (держава через бюджет), а люди, які туди «воду» налили (сплатили податки).
Вкотре хочу наголосити. Нічого не буває безплатним. Навіть сир у мишоловці є платним. Щоправда, для любителів сиру у мишоловці ця плата є останньою і найвищою.
https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=493761110966011&id=100009963799434
2017-06-14 11:26 am

Голова ОУНз і Голова Політичної Ради Середовища УГВР Анатоль Камінський.

Із першої половини 80-х, коли Анатоль Камінський очолив Українську редакцію, Радіо Свобода дедалі сміливіше заявляло про національне питання в СРСР, виходило на контакт із дисидентами, передавало самвидав. (Відео за вересень 2013 року)
Відео:
https://www.radiosvoboda.org/a/25407700.html


Анатоль Григорович Камінський (нар. 17 травня 1925, с. Кошляки, нині Підволочиський район) — український політичний і громадський діяч, публіцист, правник. Голова Проводу ОУНЗ з червня 1991. Лауреат Міжнародної премії ім. П. Орлика (1994).

Протягом 1954—1958 займав посаду Голови Екзекутиви Закордонних Частин ОУН — ОУН за кордоном (ОУНз). У 1973—1981 член Президії Середовища Української Головної Визвольної Ради (УГВР) та заступник Голови Середовиша УГВР у 1981—1995.
Голова ОУНз від червня 1991 року і Голова Політичної Ради Середовища УГВР від квітня 1995 року по даний час.

Народився 17 травня 1925 у селі Кошляки Збаразького повіту (тепер Підволочиський район Тернопільської області, Україна).
У 1943 році закінчив гімназію у Львові. Вивчав право в Українському Вільному Університеті в Мюнхені до 1953-го.
Протягом 1956-1959 навчався у Лондонській Школі економічних і політичних наук (Англія) за спеціалізацією — «теорія і практика дипломатії».
З 1960 по 1980 працював на різних посадах у видавничому об'єднанні «Пролог» в Нью-Йорку, «, був його секретарем, заступником голови (1973—1980).
Протягом 1983—1989 був керівником Української служби Радіо "Свобода" в Мюнхені.
Друкувався в журналах „Сучасність“, „Український самостійник“, щоденнику „Свобода“. З 1989 р. викладає міжнародні відносини і міжнародне публічне право в УВУ. Читав лекції в Інституті міжнародних відносин у Києві, Львівському державному університеті ім. І. Франка.
Автор книг „На новому етапі“ (1965), „За сучасну концепцію української революції“ (1970), „Динаміка визвольної боротьби“ (1973), „Між двома революціями“ (1974), „Край, еміграція і міжнародні закуліси“ (1982), „На перехідному етапі“ (1990), підручника „Основи міжнародних відносин“ (2001) та ін.
2017-06-13 11:30 am

ТЕЛЬНЮК: Сестри - Від тебе до мене [Official Music Video]

Текст: Атена Пашко
Музика: Леся Тельнюк


Від тебе до мене сонце заходить...
Край неба - кривавий шрам.
Крайнебо - прощальний спів.
Колючим вітрам
На останню сповідь
Сопілку хтось залишив.
Сопілку для нас залишив...
Від тебе до мене
У снігах тунелі...
Полярні ночі в чадрі.
Полярний пташиний ляк.
У тих роздоріжжях
На моїй паралелі
Наш дім як далекий маяк.
Тобі через пітьми - маяк.