Expand Cut Tags

No cut tags
І ЗНОВУ ПРО ІТАЛІЙСЬКУ СПРАВУ ІТАЛІЙЦЯ

Чому вона така важлива для нас?
Не лише тому, що Віталій Марків, заарештований в Італії фактично за несення бойової служби в СВОЇЙ країні, є нашим побратимом.
Чому так піднялась за Марківа Україна, від бійців, які служать разом з Віталієм - аж до представників влади в Україні?
Чому міністр зустрічається з італійським послом?*
https://censor.net.ua/photo_news/446911/avakov_predmetno_poyasnil_poslu_italii_absurdnost_obvineniyi_v_adres_zaderjannogo_voennoslujaschego
Чому журналісти обривають телефони усім, хто знає хоч щось по цій справі?

... тому що зараз, після арешту Марківа, багато хто з військовослужбовців замислився - а чи так вже безпечно їм, воювавшим та воюючим на сході нашої країни, виїздити за кордон.
Адже кожного з них може бути заарештовано по зфабрикованих свідченнях, взятих в ДНР, ЛНР, РОсії. Адже на кожного з захисників України може бути заведена справа "за тероризм", "за вбивство", "за участь в бойових діях, під час яких загинули....."
Адже наша війна, яка стала для нас священною - війна з окупантом - не визнана у світі як війна за визволення.
І як вона може бути визнаною світом, якщо навіть рідна країна не вважає це війною.

... тому що навіть волонтери зараз замислились - а чи так вже безпечно українцям подорожувати світом?

Про складні нюанси перекладу з італійського на українську - в матеріалі Хавра
https://www.facebook.com/khavryuchenko.oleksiy/posts/10213575432844713?pnref=story

І прошу репосту знову.
Кожен матеріал по Італійцю мусить бути розшарений інтернетом.

додаток
збірка матеріалів по Італійській справі
https://www.facebook.com/evgeniy.vainshtein/posts/10213726160887815

https://hromadske.ua/posts/kiler-chy-dobrovolets-chomu-ukraintsia-markova-zynuvachuiut-u-vbyvstvi-italiiskoho-fotokora

https://www.facebook.com/yana.slesarchuk/posts/1528462413882949?pnref=story

https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/1475895892471107


З Мирославом Прокопом, якому у травні цього року виповнилося б 100 років від дня народження, мене пов’язувала активна й плідна переписка, яка налічує більш як сотню листів, та неперіодичні телефонічні контакти, що почалися у другій половині 1990-их років вже тепер минулого століття. Сьогодні ж ми можемо стверджувати, що це був один із найяскравіших провідників українського визволь­ного руху ХХ-го століття, який виявив себе як ви­датний діяч підпільної ОУН, чоловий член-засновник підпільного українського парламенту Україн­ської – Головної Визвольної Ради (УГВР).

Згадуючи про свою підпільну працю в окупованому німцями Києві Мирослав Прокоп, писав, що „…за умов німецького терору, а також страху перед поверненням большевиків, українські активісти в Києві більше ризикували своїм життям і життям своїх рідних, аніж члени підпілля. Тому, попри побутові труднощі та небезпеки, я завжди з великою пошаною думаю про тих киян, а моє перебування в Києві зараховую до найкращих переживань у моєму житті..”.

Хто був Мирослав Прокоп?

Чому ми, українці, маємо пам’ятати про нього, вивчати його твори та життєвий шлях?

Мирослав Андрій Прокоп (псевда: Володимир, Орлович, Радович, Гармаш, Остап, літературні псевда: М.В.Вировий, О.С.Садовий, В.В.Садовий), народився 6 травня 1913 року у Перемишлі, де закінчив гімназію та став членом Пласту. Після вступу Read more... )
Український кум Путіна та екс-очільник АП Віктор Медведчук сьогодні не працює в органах влади. І офіційно не має жодного бізнесу. Та за кіпрськими офшорами і тісними зв'язками з народними депутатами можна побачити, як зростає вплив Медведчука в політиці, силових структурах і бізнесі.





Столичний офіс Віктора Медведчука, українського кума російського президента і лідера громадського руху «Український вибір – право народу» розташований за адресою Велика Васильківська, 23-Б. Відвідувачі цього офісу дають комплексне уявлення про сфери впливу Віктора Медведчука.
ЧИТАТИ ДАЛІ...
Готуємось до рейсу.
І звично метушимось.
Метушимось ми зібрано й продумано, досвід є, хоча краще б і не було такого досвіду - але тут таке діло...

Ф.О.Н.Д. працює увесь час. І увесь час йдуть закупки і посилки на схід. І ми намагаємось не просити вас зайве про допомогу.
Але в рейс ми беремо саме ті корисні для фронту речі, які не зможуть доставитись поштою. І перед рейсом ідуть наймасованіші закупки.
Час стискається. Ми повинні блискавично оперувати певними сумами. А такі суми не завжди є.

Тому ми особливо просимо вас про допомогу перед рейсом.
До виїзду доба.
Якщо ви хочете допомогти фронту разом з нами - ось наші реквізити
https://www.facebook.com/fondDM/posts/1615417812050324
Там важливі усі карти - і фронтова, і карта допомоги мирним жителям. Адже наші мирні жителі - це сироти, випускники інтернату. Зараз у низ бебі-бум. І допомога новим юним мамам та дітям теж стоїть на першому плані.
А потреби фронту у цьому рейсі я описала тут
https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/1462097100517653?pnref=story

Ще раз - прошу допомоги.
Прошу репосту.
І ще і ще раз, мабуть, у тисячний раз за ці роки, кажу - дякую вам, люди.

https://www.facebook.com/fondDM/posts/1953078261617609?ref=notif¬if_t=notify_me_page¬if_id=1498476178760892
"Гібридна війна" виявилася надто зручною для всіх, крім українських людей. Росії вона дала простір для маневру та сумнозвісне "їхтамнєт". Міжнародна спільнота отримала індульгенцію за невиконання своїх зобов'язань захищати територіальну цілісність України — бо ж якщо "їхтамнєт", то начебто й робити там нічого.
Зручною гібридна війна виявилася і для української влади — як стабільне джерело доходу та виправдання у відповідь на невдоволення людей — "не розкачуйте човна, а то путін нападе". Щоб скористатися гібридною війною, слід було створити безліч гібридних понять, конструкцій та статусів — кінцева мета яких, знову ж таки, або отримання прибутку, або маніпулювання протестними настроями людей, яким "жити по-новому" стало складніше, ніж по-старому.
Гібрид започаткувала антитерористична операція, в яку перетворилася оборона України за останні три роки. Причому сумнівна гібридність АТО полягає в тому, що АТО дає підстави застосовувати збройні сили, але не дає підстав армії воювати. Для боротьби з терористами армія може перекривати дороги, ставити блокпости, контролювати переміщення людей тощо, але жодна антитерористична операція не передбачає ведення бойових дії. Режим антитерористичної операції — специфічний режим в умовах мирного часу. Тож до кожного, хто захищав нас від початку АТО, колись можуть прийти й запитати: "Хлопче, а що ти робив зі зброєю в руках на Донеччині та Луганщині у МИРНИЙ час?"
Далі гібрид зростав завдяки мінським домовленостям, які невідомо чому замінили собою міжнародні договори і стали "безальтернативними".
У ТЕНЕТАХ МІФІВ БЕЗОПЛАТНОСТІ
Уже чверть століття ми живемо в якісно іншій системі координат. Час немалий. Та багато міфів старої системи ніяк не покинуть нас. Вони і далі насаджуються абсолютною більшістю українських політиків, а тому Read more... ) мушу зазначити ще два моменти. Перший: даний матеріал не має відношення до медичної реформи, яку пробують зараз почати в Україні. Бо нею не передбачається фундаментального демонтажу системи та відмови від бюджетного фінансування. Такий демонтаж потребує передусім «промивки» наших мізків. І в першу чергу в тих, кого ми уповноважуємо приймати рішення. А тому це швидше реакція на сплеск активності щодо захисту видатного досягнення комунізму – «безоплатної» медицини.
Другий момент. Очевидно, є необхідність пояснити, як і хто платить податки, наповнює наш спільний український казан. Бо це допоможе краще зрозуміти феномен «безоплатної платності». Про це скажу окремо.
https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=492712634404192&id=100009963799434

НАВІТЬ СИР У МИШОЛОВЦІ НЕ БУВАЄ БЕЗПЛАТНИМ
або: хто сплачує податки?
У продовження розмови щодо феномену «безоплатної платності» послуг держави варто уяснити природу податків. У повсякденному вжитку (і, на жаль, у багатьох підручниках) побутує їх поверхове розуміння.
Податки є нічим іншим як платою за послуги, які ми хочемо отримати з боку держави (освіта, медицина, безпека, оборона, суди і т.п.). І сплачуються всі вони з нашої з вами кишені. Бо треба розрізняти канал сплати податків і їх джерело.
Стосовно прибуткового податку не виникає особливих питань. Але спробуйте запитати будь-кого, скільки він заплатив сьогодні податків. У кращому випадку побачите затримку з відповіддю. А насправді ми щодня (або майже щодня) сплачуємо податки. 30% зведеного бюджету дає такий податок як ПДВ. Це спеціальна надбавка до ціни, яку кожен з нас сплачує, купуючи той чи інший товар. Її «вішають» на всі товари. Можна було б вчинити інакше. Скажімо, пляшка води коштує 10 грн. Сходіть у банк, сплатіть 2 грн. податку (20%), прийдете в магазин і отримаєте за 10 грн. воду. Незручно. Тому і за воду, і надбавку ми платимо (як і в інших країнах) в одному місці. Магазин у даному випадку виконує функції податкового агента, перераховуючи взяті з нас перед цим кошти у вигляді цінової надбавки, що не має відношення до самого проданого товару.
Акциз – це така сама надбавка до ціни, тільки додається вона до ціни не всіх товарів. Взяли з вашої кишені цю надбавку на заправці пальним і перерахували до бюджету, залишивши собі ціну пального.
В обох випадках джерелом виплати є кишеня громадян, хоча канал оплати – через підприємства. До речі, і прибутковий податок з громадян платимо не ми, а у більшості випадків роботодавець. Але в цьому випадку ніхто з нас ні хвилини не сумнівається в тому, що платимо ми.
Трохи складніше з податком на прибуток та ЄСВ, які теж у кінцевому рахунку взяті з нашої кишені.
Тільки чотири зі сплачених податків (ПДВ, акциз, на доходи громадян, на прибуток) дали ¾ усіх доходів зведеного бюджету (14 тис. у середньому з людини).
А тепер ще раз до «каші» в наших мізках, що провокує живучість міфів безоплатності. Коли ми сплачуємо податки, ми не знаємо, на які конкретні цілі вони підуть. Якщо 10 чоловік увіллють по літрі води у відро, а потім перехожий вип’є склянку води з цього відра, ніхто не знатиме, чию воду він випив. Але всі розуміють, що «воду» дало не відро (держава через бюджет), а люди, які туди «воду» налили (сплатили податки).
Вкотре хочу наголосити. Нічого не буває безплатним. Навіть сир у мишоловці є платним. Щоправда, для любителів сиру у мишоловці ця плата є останньою і найвищою.
https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=493761110966011&id=100009963799434
Із першої половини 80-х, коли Анатоль Камінський очолив Українську редакцію, Радіо Свобода дедалі сміливіше заявляло про національне питання в СРСР, виходило на контакт із дисидентами, передавало самвидав. (Відео за вересень 2013 року)
Відео:
https://www.radiosvoboda.org/a/25407700.html


Анатоль Григорович Камінський (нар. 17 травня 1925, с. Кошляки, нині Підволочиський район) — український політичний і громадський діяч, публіцист, правник. Голова Проводу ОУНЗ з червня 1991. Лауреат Міжнародної премії ім. П. Орлика (1994).

Протягом 1954—1958 займав посаду Голови Екзекутиви Закордонних Частин ОУН — ОУН за кордоном (ОУНз). У 1973—1981 член Президії Середовища Української Головної Визвольної Ради (УГВР) та заступник Голови Середовиша УГВР у 1981—1995.
Голова ОУНз від червня 1991 року і Голова Політичної Ради Середовища УГВР від квітня 1995 року по даний час.

Народився 17 травня 1925 у селі Кошляки Збаразького повіту (тепер Підволочиський район Тернопільської області, Україна).
У 1943 році закінчив гімназію у Львові. Вивчав право в Українському Вільному Університеті в Мюнхені до 1953-го.
Протягом 1956-1959 навчався у Лондонській Школі економічних і політичних наук (Англія) за спеціалізацією — «теорія і практика дипломатії».
З 1960 по 1980 працював на різних посадах у видавничому об'єднанні «Пролог» в Нью-Йорку, «, був його секретарем, заступником голови (1973—1980).
Протягом 1983—1989 був керівником Української служби Радіо "Свобода" в Мюнхені.
Друкувався в журналах „Сучасність“, „Український самостійник“, щоденнику „Свобода“. З 1989 р. викладає міжнародні відносини і міжнародне публічне право в УВУ. Читав лекції в Інституті міжнародних відносин у Києві, Львівському державному університеті ім. І. Франка.
Автор книг „На новому етапі“ (1965), „За сучасну концепцію української революції“ (1970), „Динаміка визвольної боротьби“ (1973), „Між двома революціями“ (1974), „Край, еміграція і міжнародні закуліси“ (1982), „На перехідному етапі“ (1990), підручника „Основи міжнародних відносин“ (2001) та ін.
Текст: Атена Пашко
Музика: Леся Тельнюк


Від тебе до мене сонце заходить...
Край неба - кривавий шрам.
Крайнебо - прощальний спів.
Колючим вітрам
На останню сповідь
Сопілку хтось залишив.
Сопілку для нас залишив...
Від тебе до мене
У снігах тунелі...
Полярні ночі в чадрі.
Полярний пташиний ляк.
У тих роздоріжжях
На моїй паралелі
Наш дім як далекий маяк.
Тобі через пітьми - маяк.
Наталія Кирилівна Осьмак розповідає про життя свого батька Осьмака Кирила Івановича. Кирило Осьмак - діяч Української Центральної Ради, діяч ОУН, Президент Української Головної Визвольної Ради.

https://youtu.be/BtrjcqWWnAk?t=19m26s

Ірина Халупа:

Українська безвольна ідея запалила багатьох молодих людей. Любов до Батьківщини, обурення несправедливістю та злочинами, що їх чинили окупанти, не дозволяли їм спокійно жити далі і спокійно дивитися вбік.
Такою була Ірина Козак-Савицька, її підпільний псевдонівм – Бистра. 13-літньою дівчинкою Ірина пішла в ряди юнацтва організації українських націоналістів, була організатором та коменданткою жіночої школи кадрів та комендантства ОУН на західних землях.
В роки війни Бистра була заступником провідницею підпільного українського Червоного хреста та жіночої сітки ОУН.
45-го року головний військовий штаб української повстанської армії нагородив Ірину Козак бронзовим хрестом за заслуги в націолнаольно0-визвольній боротьбі українського народу.
43-го року вона познайомилася зі своїм командиром Романом Шухевичем, хоч тоді вона не знала, хто це був. Я зв’язалася з Іриною Козак по телефону.
Ви вважаєте, пані Ірино, що Шухевич був однією з найбільших людей визвольного руху. Чому Ви так вважаєте? В чому полягала його велич? Де для Вас, як людини, що близько з ним співпрацювала, починається чи закінчується історична постать і герой, па де починається справжня людина?

Ірина Козак-Савицька:

По-перше, Роман Шухевич для мене є найбільш маркантна постать української визвольної боротьби в часи Другої Світової війни та після неї.
Чому він є таким? Він учасник визвольної боротьби, 25 років боровся безпосередньо на українській землі з усіма 4 окупантами України, тобто з поляками, мадярами, німцями та більшовиками.
Він був той, який був вирішальним у всіх змінах програмових та програмових позиціях ОУН в реорганізації організації. Після ІІІ великого збору він в своїх руках мав всю найвищу владу визвольного руху.
Не забувайте, що в 43 році на ІІІ великому зборі його вибрали головою бюро проводу ОУН, вибрали його головним командиром УПА, а в 44 році його вибрали генеральним секретарем, тобто всі найвищі пости були сконцентровані в його руках.
Ви питали про те, де закінчується геройство, де починається людина? Для мене Шухевич був людиною, він ненавидів слово герой. Якщо хтось називав його героєм, зокрема це були ті, хто не дуже близько з ним співпрацювали і хотіли йому зробити приємне, називали його героєм, то він на це дуже гостро реагував.


Ірина Халупа:

А чомуRead more... )
1. ремонт машини для розвідників. Машина подарована нами, мусімо допомагати в ремонті. Правда, тут люди самостійні, самі відстьогують від зарплат, самі ремонтують. Але коли алярм - просять допомоги.
Алярм. Вийшли в гаряче місце фронту, машина мусить бігати. А тут сильна штука полетіла.
$500

2. ПНВ для десанта.
Теж самостійні люди, просять лише коли горить.
горить. І горить дуже, вийшли в гарячу точку.
близько 35 тисяч гривень

3. Ходова і колеса для санітарної машини. Точка теж гаряча, будь-будь.
Суму ще не взнавали. Взнаємо.

4. Ремонт казарм для батальйону. Самі справляються, теж дуже часто скидаючись з зарплат.
Так не годиться. Кошторис близько 20 тисяч гривень.
Зроблено.

5. Ще одна розвідка. І теж гаряче так, що аж море кипить
Відеоспостереження необхідне.
$1000

5. будівельні матеріали для гарячої дуги
Ледь більше 5000 тисяч гривень.
закуплено

6. Підмінка для трьох точок. Чи гарячі точки? - в холодні б ми підмінку не везли. А ці стоять чортзна де.
Загалом близько тридцяти комплектів.
Боюсь взнавати суму. Треба взнати й знайти її, кляту.

7. Рації для... та теж гаряче.
5000 грн

Ви прослухали стислі причини моєї постійної мігрені. Вона називається - де ж взяти грошей?
Горить скрізь. Скрізь від цих речей залежать життя - хіба від форми не залежать. :)
Скрізь треба встигнути, і де кому потрібніше, важко сказати.
І це лише найкрупніші пункти наших безкінечних заявок.
Дрібниці навіть не рахуємо, типу там тисяча мішків та інструменти для ремонту машин та важкої техніки. Десь вже на них гроші знайдемо.
Допоможіть з крупним.

нема сил писати надихаючі слова. Лишилась доба до виїзду.
Якщо ви хочете й можете допомогти фронту разом з нами - ось наші реквізити
https://www.facebook.com/fondDM/posts/1615417812050324

Якщо ви не можете допомогти фінансово - репост допомагає теж.

Ваша Леді та Ф.О.Н.Д.


Read more... )

https://www.facebook.com/fondDM/posts/1939769562948479?notif_t=notify_me_page¬if_id=1496248929532605

Реквизиты Ф.О.Н.Да Дианы Макаровой.
Ви помітили - я набагато рідше зараз прошу вас про допомогу.
Ви розумієте, чому це так. Від втоми. Вашої, нашої, моєї...
Ця втома не відноситься до нашої роботи. Ми знаємо, на що йшли, ми вміємо робити те, що робимо. Але просити грошей - це така мука...
Ви розумієте.
Я тут пишу - ви, ми - наче розділяю тих, хто дає гроші для фронту, і тих, хто ті гроші перенаправляє в закупки, в розвезення та висилання закупленого.
Насправді це не зовсім так. Ми такі ж як ви. Я сушу голову, де мені взяти грошей на оренду будинку Ф.О.Н.Д.у. А тим часом днями виклала з тих грошей, що на оренду чотирнадцять тисяч. Виклала на покупку генератору для артилерії.
Не замислюючись. Бо це важливіше.

Донька отримала зарплатню, і ми поїхали, аби купити мені туфлі. Read more... ) думала. думала, як мати перераховувала дітей. рахувала, як ці три роки навчили - чітко, швидко й найекономніше.

Можна захлинутись криком - люди, в нас там війна, ви що, не бачите!
Можна схтилитись в поклоні - люди, я знаю, як вам тяжко, але ще трішечки, там же стоять наші хлопчики, та й дівчатка...
Не хочу.
Бо ви й так усе те знаєте.
Бо ви такі ж як ми, а ми такі як ви. І бути нам разом аж до кінця війни.
До перемоги, в яку я продовжую вірити, незважаючи ні на що.

Просимо допомоги.
Ф.О.Н.Д.уклінно просить фінансової допомоги. Або допомоги будівельними матеріалами для ремонту казарми.
А коли ви приймете рішення допомогти фронту разом з нами - прошу, наші реквізити завжди знаходяться тут
https://www.facebook.com/fondDM/posts/1615417812050324

головні з них оці
Приватбанк, на имя Анны Косиновой

КАРТЫ ДЛЯ ПОМОЩИ ФРОНТУ

5168742325629057 гривневая карточка
5168742011739731 евро
5168742017380183 долларовая

ТАКОЖ ПРАЦЮЄ НОВА АЛЬТЕРНАТИВНА КАРТКА ОЩАДБАНКУ - збір на потреби фронту

4790 7010 0831 3362 Ощадбанк
Макарова Діна Костянтинівна

Карточка для помощи мирным жителям и переселенцам:
4731 2171 1344 8573, Приватбанк, Анна Косинова

PayPal btf-1@ukr.net

І дякую вам, люди.
Завжди дякую.
І прошу репосту. Репост завжди сильна підмога.



Read more... )

https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/1433142963413067

Реквизиты Ф.О.Н.Да Дианы Макаровой.

Profile

nazavzhdy

September 2017

S M T W T F S
     12
3 456789
101112 13 141516
17181920212223
24252627282930

Page Summary

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Page generated Sep. 21st, 2017 03:22 am
Powered by Dreamwidth Studios